Михайло Ягель народився 25.10.1991 р. в сибірському селі Зирянево Іркутської області. Відомо, що дід академіка Лаврентія Янголя був нащадком запорізького козака, жив з дружиною та двома синами в селі Рижики на Чернігівщині.

У чернігівському селі родину майбутнього знаменитого вченого односельці називали "янголами” тобто анголами.

Закінчивши семирічну школу в Сибіру, Михайло Янгель переїхав до старшого брата який жив у Москві.

Працюючи на ткацькій фабриці, Михайло "захворів” авіацією і 1931 року вступив до Московського авіаційного інституту імені С.Орджанокідзе. Ще студентом почав працювати в КБ відомого авіаконструктора Полікарпова. Молодик конструктор брав участь у розробці винищувачів 1-16 та 1-17, двомоторного винищувача для супроводу дальних бомбардувальників та інших літаків. Потім працював у КБ Мікояна 1950 року закінчив Академію авіаційної промисловості і 4 роки очолював науково дослідний інститут. З 1954 року став першим Головним конструктором КБ "Південне” у Дніпропетровську, яке очолював 17 р. Він також зробив суттєвий внесок у вивченні верхніх шарів атмосфери Землі та навколоземного космічного простору за програмою "Космос”.

Михайло Кузьмин Ягель все своє життя присвятив роботі і виконанню громадського обов’язку. Така думка рефреном звучала на зустрічі. У своїх спогадах колишні соратники Михайла Кузьмовича підкреслювали, що головний конструктор був людиною скромною і роблячи історію ракетно-космічної механіки, не прагнув увійти аншлаги. Тобто не залишив мемуарів.

В конструкторському бюро, яке очолював Ягель була створена ракета Р-12 – рекордсмен ракетної техніки. Вона протягом тридцяти років залишилася на бойовому чергуванні. Крім того з КБ вийшла перша міжконтинентальна ракета на високо киплячих компонентах палива, перші орбітальні головні і відокремлюючи частини, військова ракета Р-36 М2, відома в НАТО під назвою "Сатана”. Ракети носій "Космос” та "Інтеркосмос”, а також "Зеніт”, котрий став на грані тисячоліття осердям міжнародного проекту "Морський старт” та багато іншого.

Закінчивши виклад основних його праць Ягель ще запропонував до розробки ще дві рідинні ракети6 вискогабартину Р-36М і малогабаритну МР-УР 100. Також у КБ "Південному” були також створені наймогутніша в 60-і роки ракета СС-9 з розділювальними боєголовками і перша в світі ракета з орбітальною головною частиною СС-12. Перший "вибір Янгела” простояв на бойовій варті цілих двадцять років, а створені на його базі ракети носії "Космос-2” і "Космос 3М” сьогодні використовують як перший ступінь для виведення на орбіту штучних супутників Землі. До речі, доставка пускових установок з ракетами Р-12 на Кубу під час так званої Карибської кризи, дозволили зробити перший крок у напрямку роззброєння.

Ім’я видатного конструктора ракетокосмічної технології, академіка АН УРСР і СРСР, двічі героя соціалістичної праці, лауреата Ленінської і Державної премії М.К. Янгеля носить Харківський інститут радіоелектроніки. На його честь названо вулиці у Києві, Дніпропетровську, в інших містах України, а також один з кратерів на місяці. Це ім’я носить і його улюблене Державне конструкторське бюро "Південне” у Дніпропетровську. Йому навіть поклали пам’ятник у Дніпропетровську. На його честь роблять багато змагань по ракетних технологіях.

Корольов Сергій Павлович

Народився в Житомирі. У 1924 р. закінчив першу Одеську будівельну профшколу і восени того самого року зарахований на перший курс механічного факультету Київського політехнічного інституту.

У 1934 р. видав працю "Ракетний політ у статосфері”, яку К.Е. Ціолковський назвав розумною, змістовною, корисною. С.П. Корольов підкреслив "Просто жити – не можна: жити треба захоплено!”

С.П Корольов розробив ряд проектів керованих ракет, ракетопланів, балістичних ракет, ракет-носіїв, тощо. Протягом багатьох років спрямовував роботу провідних науково-дослідних конструкторських колективів на розв’язання грандіозних комплексних задач, насамперед у ракетній і космічній техніці. Найвидатніший конструктор ракетно-космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору, а саме: першого штучного супутника Землі, запущеного під його керівництвом 4 жовтня 1957 р., який поклав початок космічної ери; наступних супутників, що ознаменували почато нової епохи у вивченні фізичних властивостей космічного простору.

Створив велику наукову школу. За наукові дослідження в 1957 р. удостоєний Ленінської премії, йому двічі присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.

Його ім’ям названо одне з великих утворень (таласаїду) на зворотному боці Місяця.

Александров Анатолій Петрович – академік, директор інституту атомної енергії ім І.В. Курчатова. Народвся в сім’ї вчителя у м. Тараса Київської області. Навчаючись на фізико-математичному факультеті Київського університету ім Т.Г. Шевченка, паралельно працював учителем у школі, викладаючи фізику і хімію. Після закінчення в 1930 р. університету за запрошенням А.Ф. Йоффе, почав працювати в Ленінградському фізико-технічному інституті.

Діапазон наукових інтересів А.П. Александрова дуже широкий – ядерна фізика, фізика твердого тіла, фізика полімерів. Виконав фундаментальні дослідження в галузі вивчення електричних властивостей діелектриків, теорії еластичності полімерів.

У 1936 р. разом з І.В. Курчатовим та іншими вченими розробив метод протимінного захисту кораблів. Понад 30 років виконує фундаментальні дослідження з ядерного реакторобудування. Під його керівництвом було побудовано Сибірську атомну електростанцію, атомний криголам "Ленін”. Велика його роль у створенні серій дослідницьких реакторів – водо-водяних реакторів, імпульсно-графітових.

Свою плідну дослідницьку діяльність успішно поєднує з великою науково-організаційною, громадською роботою. Виховав велику школу фізиків. Перу А.П. Александрова належить ряд праць.

Леонід Каденюк – перший астронавт незалежної України.

Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 р. на Буковині. Батьки Леоніда Каденюка були вчителями у рідному селі. Коли Леонідові було 6 років він бачив по телевізору фільм про пілотів, який йому дуже сподобався. Ще з раннього дитинства Леонід мріяв стати космонавтом. Він дуже захоплювався різною інформацією про космос. 12 квітня 1961 року Каденюк почув у новинах, що Юрій Гагарін, перший чоловік у космосі, який облетів земну кулю на кораблі – супутнику "Восток”. У 1967 році Леонід Каденюк закінчив школу у Чернівцях. Після закінчення школи він вирішив поїхати у Чернігів, щоб здійснити свою мрію: стати пілотом. У Чернігові він навчався у середній військовій повітряній школі. У 1971 році його мрія здійснилася. Леонід Каденюк здав випробування пілота і отримав звання пілот-інструктор.

З 1976 року він навчався літати на різних видах космічних кораблів. У 1996 році Леонід Каденюк був зарахований у групу українських астронавтів. Він навчався літати на космічних кораблях.

У липні 1996 року Леонід Каденюк прибув для здійснення космічного польоту у Сполучені Штати Америки. П’ятого грудня він здійснив політ у космос на американському космічному кораблі "Колумбія”. Екіпаж цього корабля був такий: Кевін Скребел, капітан корабля, Він стон Скот, Стівен Ліндсей і жінка астронавт Копана Човла і Леонід Каденюк.

Цей політ тривав 15 день, 16 годин, 25 хвилин і 1 секунда. Леонід Каденюк був дуже вражений цим польотом.

Після польоту на американському космічному кораблі "Колумбія” Леонід Каденюк повернувся в Україну. Він працював у національному космічному агентстві України.

У 1979 році Каденюк отримав повну кваліфікацію. Як космонавт і залишився працювати у Зоряному навчальному центрі.

Леонід Каденюк був членом Колумбійського екіпажу, одним із шести астронавтів. Тепер, генерал-майор Каденюк є нагороджений багатьма титулами, медалями і різними відзнаками. Леонід Каденюк отримав орден героя України, є генеральним інспектором справи з авіації і космічних досліджень. Він є автором п’яти наукових робіт.

До видатних фізиків України відноситься Володимир Миколайович Челомей (м. Полтава). Майже не відоме нам прізвище, зате всі були свідками запуску автоматичних станцій "Вега”, які вивчали Венеру, комету Галлея і про це знає весь світ. В.Чоломей – творець "батько” ракети "Протон”, яка вивела на орбіту "Вегу”.

Література:

1. Газета "Голос України” №№ 109-110, 21 червня 1997 р.

2. Газета "Фізика у школі” за 1997-2003 рр.

3. Часопис управління освіти Івано-Франківської облдержадміністрації "Поліття” № 22, червень 1992 р.

4. Г.Г.Кордун "Учням про видатних фізиків”. Київ 1979 р.

5. Газета "За вільну Україну” за 6.02.1991 р. та 31.01.1991 р.

6. Газета "Наука і суспільство” №№ 2,3,4, 1991 р.

...........