ШАРГЕЙ ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ

Справжнє ім'я ЮРІЯ КОНДРАТЮКА (народився у 1897 році) – ШАРГЕЙ ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ. (Заміна прізвища Шаргей на Кондратюк у 1921 році була обумовлена прагненням уникнути переслідувань, пов'язаних з його службою у білій армії). Закінчивши з відзнакою Полтавську гімназію, він у 1916 році вступив до Петроградського політехнічного інституту. Війна перериває навчання в інституті, його мобілізують у армію і зараховують у школу прапорщиків. Самотужки опанувавши вищу математику, фізику, механіку, астрономію і хімію він тут же в училищі закінчує свій перший рукопис про космічні польоти. Працюючи механіком (спочатку у котельнях, а потім на зернових елеваторах) він продовжує розробляти космічну тематику і у 1925 році надсилає в Москву до "Головнауки" свій третій рукопис.

Праця, в якій ставляться і розв'язуються завдання практичного освоєння космосу, одержує високу оцінку професора В.П.Ветчинкіна, учня М.С.Жуковського. У 1929 році Кондратюк видає за власні кошти свою підсумкову роботу – "Завоювання міжпланетних просторів". У наукових працях Ю.Кондратюк незалежно від К.Е.Ціолковського розробляє основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів. Він вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найбільш вигідні траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступінчастих ракет, запропонував рецепти ракетного палива.

Ним було розглянуто проблеми створення проміжних міжпланетних ракетних баз – супутників планет, повернення космічних кораблів на землю та їх посадку з гальмуванням атмосферою, посадку апаратів з людьми на Місяць та інше. (До речі, американська програма "Аполлон" посадки астронавтів на Місяць повністю підкріплює передбачення Ю.Кондратюка.) Загинув Юрій Кондратюк у жовтні 1941 року під час оборони Москви.

ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ ЧЕЛОМЕЯ

Багатьом на Україні не знайоме ім'я ВОЛОДИМИРА МИКОЛАЙОВИЧА ЧЕЛОМЕЯ (1914-1984) – "батька" ракети-носія "Протон", за допомогою якої були виведені в космос космічні кораблі "Союз", "Мир", "Прогрес", автоматичні станції "Вега", які вивчали Венеру і комету Галлея, інші апарати.

У 1937 році Володимир Челомей закінчує з відзнакою Київський авіаційний інститут. Наукою почав займатися ще будучи студентом. Щасливе поєднання глибокого теоретичного проникнення з чудовою винахідливістю інженера особливо проявилися під час його роботи в галузі ракетної техніки. Працюючи з початку Великої Вітчизняної війти в Центральному інституті авіаційного моторобудування він втілює свою студентську мрію – створює новий тип двигуна (пульсуючого повітряно-реактивного), який знайшов широке використання в крилатих ракетах та інших ракетних установках. Володимир Миколайович є автором нової ідеї розкриття крила ракет у повітрі, технічне рішення якої визнане у всьому світі.

У 1959 році В.М.Челомея призначають генеральним конструктором. У керованому ним конструкторському бюро за участю суміжних організацій і була створена ракета-носій "Протон", що знаменувало собою початок нового етапу в освоєнні космосу. Згодом у цьому КБ були створені станції серії "Салют".

Протягом ряду років В.М.Челомей викладав і керував МВТу ім.М.С.Баумана кафедрою коливань і механічних процесів, був блискучим популяризатором науки.

БОРИС ГРАБОВСЬКИЙ

Серед несправедливо забутих українських винахідників виділяється БОРИС ГРАБОВСЬКИЙ син відомого українського поета Павла Грабовського. Народився Б.Грабовський 26 травня 1901 р. в М.Тобольську, де його батько перебував на засланні. Після смерті П.Грабовського в 1902 р. сім'я переїхала до Одеси, а потім до Харкова, однак щоб уникнути переслідувань, змушена переїхати до Середньої Азії. Навчався Б.Грабовський в ташкентському університеті, де й познайомився з теоретичними працями (Ленінградського – Санкт-Петербургського) професора Розінга, щодо передачі зображень на відстань. Незабаром Б.Грабовський створює катодний комутатор -першооснову передавальної трубки, а згодом одержує патент, який підтверджує його пріоритет на першу в світі повністю електронну систему телебачення. 26 липня 1928 р. Іна колишній околиці Ташкента Б.Грабовським із співробітниками було здійснено перший у світі експеримент передачі рухомого зображення електронним методом. 

УКРАЇНСЬКІ ІМЕНА В СВІТОВІЙ НАУЦІ 

Щедра на таланти земля українська... Вона подарувала людству цілу плеяду геніальних поетів і письменників, співаків і композиторів, учених і винахідників.

Та через ряд історичних обставин, часом драматичних, а часом трагічних, синам нашої благословенної землі доводилось збагачувати скарбницю знань людської цивілізації, перебуваючи далеко за межами рідного краю, і тому на отчій землі добуток їхній не завжди був належно оцінений і визнаний.

Настав час, коли мусимо повернути Україні імена великих діячів, митців і вчених, "привласнених" іншими культурами.

Варто лише згадати Юрія Дрогобича, видатного філософа, астронома і медика середини XV століття, ректора Болонського університету; Михайла Петроградського, ім'я якого ще за життя сяяло зіркою першої величини в сузір'ї геніальних математиків світу.

Були серед них ті, хто своїми відкриттями наблизили день польоту в космос; герой Вітчизняної війни 1812 року генерал Олександр Засядько – нащадок славних запорожців; народоволець Микола Кибальчич; "батько космонавтики" Костянтин Ціолковський, сім'я якого вела родовід від Северина Наливайка і батько якого народився на Рівненщині, а родичі мешкали у Львові, Сокалі, Жидачеві; людина драматичної долі Юрій Кондратюк – Олександр Шаргей, завдяки якому стала можливою висадка американських астронавтів на Місяці фактично за його програмою "Аполлон"; конструктор турбореактивних двигунів академік Архип Люлька.

Мало хто знає, що конструктор космічних систем академік Сергій Корольов був учнем Михайла Пилиповича – обидва – і учень і вчитель – були заслані у Колимський мерзлий край, і вижив учень, аби втілити почерпнуті в учителя мрії і знання у свої космічні проекти...

Біля витоків світового телебачення поряд з іменами американців В.Зворикіна та Ф.Фарсуорта, англійця К.Свінтона достойне місце займає ім'я українського фізика-еспериментатора Бориса Грабовського, сина українського поета Павла Грабовського.

Чимало видатних фізиків з українськими коренями працювали чи працюють у наш час за межами України, зокрема в Росії. Між ними такі великі світила, як Микола Боголюбов – засновник школи з нелінійної механіки та теоретичної фізики в Києві, директор інституту теоретичної фізики АН УРСР з 1956 p., з 1965 р. – директор Об'єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні, відомий учений у галузі квантової теорії поля, теорії елементарних частинок, математичної фізики, наближених методів математичного апарату фізичних досліджень; Дмитро Іваненко, який передбачив протонно-нейтронну структуру ядра та роль нейтронів у будові ядра; Петро Капица – директор Інституту фізичних проблем АН СРСР 1(1935-1955), лауреат Нобелівської премії, який плідно працював у галузі ядерної фізики та техніки надсильних магнітних полів, фізики та техніки низьких температур, фізики високотемпературної плазми; Михайло Леонтович – фізик-теоретик у галузі статистичної фізики, розповсюдження радіохвилі, з 1951 р. керівник досліджень з фізики плазми та проблем керованого термоядерного синтезу; Володимир Линник, широко відомий у галузі прикладної оптики, та багато-багато інших.

Ряд яскравих представників учених, пов'язаних з генетичним фондом українського народу, які зробили великий вклад у світову фізику, працюють чи працювали на Заході.

Уродженець Тернопільщини Іван ПУЛЮЙ ще за 14 років до відкриття німцем Рентгеном сконструював електронну трубку, яка тепер називається рентгенівською.

Олександру СМАКУЛІ належить німецький патент (1935 р.) на спосіб просвітлення оптики.

Олекса БІЛАНЮК (народився на Лемківщині в 1926 р.) – відомий американський учений у галузі експериментальної ядерної фізики, теоретичної фізики, перший посягнув на авторитет Альберта Ейнштейна в спеціальній теорії відносності, дійсний член Наукового товариства Українських інженерів Америки, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка у США, професор фізики Свартморського коледжу (Філадельфія).

Джорж (Юрій) КІСТЯКОВСЬКИЙ (1900-1982 pp.) – науковий радник президента США Ейзенхауера, професор Прінстонського і Гарвардського університетів, спеціаліст з молекулярної кінетики і спектроскопії, видатний учений у галузі ядерної фізики і розробник (разом з Едвардом Теллером) водневої, а потім нейтронної бомби в Ліверморській військовій лабораторії.

Михайло КАША – професор біофізики і директор Інституту біофізики Державного університету Флориди, член Національної Академії наук СІЛА, закордонний член АН України (з 1990 p.).

Джозеф ХАРИК – почесний доктор Альбертського і Болонського університетів, визнаний авторитет у галузі аерофізики та супутникової комунікації.

Михайло ЯРИМОВИЧ – керівник державних і промислових дослідних проектів і програм з фізики міжпланетного простору і системи космічних польотів, дійсний член Наукового товариства ім.Шевченка у США (НТШ).

Микола ГОЛОНЯК – професор електричної інженерії Іллінойського університету у США, дослідник напівпровідникової фізики і техніки.

Уродженець Івано-Франківська Володимир МАЦЬКІВ – директор відділу досліджень і виконавчий віце-президент гірничої компанії Шерри-Гордон у Канаді, голова канадського НТШ.

Любомир РОМАНКІВ – директор відділу електрохімічної технології і магнетизму дослідного центру корпорації IBM (Нью-Йорк), дійсний член управи американського НТШ.

Петро ГРИЦАК – професор механіки Технологічного інституту Нью-Дрерсі (США), головний проектувальник теплової системи супутників „Тельстар", дійсний член американського НТШ.

Теодор КОСТЮК – старший науковий співробітник Центру космічних досліджень у Грінбелі (США), астрофізик, який відкрив явища природного лазера на вуглекислому газі в атмосфері Марса.

Рудольфе СЛОБОДЯН – професор фізики і директор ядерної лабораторії Університету Ляваль (Канада), який відкрив порушення часової симетрії у сильних ядерних взаємодіях.

Зеновій ХРАПЛИВИЙ (1904-1983 pp.) – професор фізики Університету Ст.Люіс (США), автор популярного "Нарису фізики" (Львів, 1938 p.), якому належать важливі праці в галузі електродинаміки і квантової теорії.

Електромагнітна теорія, електродинаміка космічного простору, атомна фізика – поле діяльності професора фізики Університету Західної Вірджінії (США), автора широко використовуваного підручника з електродинаміки Олеся ЄФИМЕНКА.

З українського роду Лебединців походить в Одесі Джорж (Юрій) ГАМОВ (1904-1968 pp.) – автор теорії альфа-розпаду ядер, космологічної теорії "первісного вибуху" та пояснення генетичного коду дезоксирибонуклеїнової кислоти.

Фізика твердого тіла, електричні властивості матеріалів, явища при низьких температурах, фізика ядра й елементарних частинок, астрофізика - ці напрями фізичних досліджень репрезентують вчені Михайло СИДОР - професор Університету Міннесоти (США), Орест СИМКО – професор Університету Юта (США), Лев ЧИРОВСЬКИИ – дослідник лабораторії АТТ-Белл (США), Олександр ЦИБРІВСЬКИЙ – фізик-дослідник лабораторії компанії Алліс-Чалмерс (США); Юрій ГАМОТА – директор Інституту Мітре у Бетфорді (США), Дональд КИДОН – професор фізики і декан Вінніпегського університету (Канада), Віра КІСТЯКОВСЬКА -професор Массачусетського технологічного інституту, Юрій МАЧУК -дослідник фізичної лабораторії Пенсильванського університету (США), Андрій СКУМАНИЧ – (Національний центр атмосферних досліджень у Боулдері, США), Ернест КАНАСЕВИЧ (Інститут фізики Землі і планет), Вільям ЗУЗЯК (Центр досліджень енергії у Варенні, Канада), Орест ДЯЧОК (відділ океанської акустики в дослідній лабораторії флоту у Вашингтоні) та інші.

Нині, коли Україна почала самостійно торувати державний шлях, науковці українського походження, здобувши заслужений авторитет на теренах світової науки, сприятимуть зростанню престижу України в світі і самосвідомості українського народу.

Результати діяльності вчених фізиків, винахідників за межами України, куди занесли їх буремні вітри історії двадцятого століття, можна вважати набутком не тільки тих народів і держав, у яких вони жили, але і частиною творчого потенціалу української нації, що свідчить про її причетність до світової цивілізації в ті тяжкі часи, коли Україна була позбавлена власної державності.

Наш святий обов'язок пам'ятати свою Історію, знати імена своїх вчених, світочів науки і культури. Інакше наше самоусвідомлення як нації буде неможливе.